Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (8) | Автореферати дисертацій (2) | Реферативна база даних (25) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Сільченко М$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 20 Представлено документи з 1 до 20 |
|||
| 1. | 
Курташ О. О. Доопераційна діагностика аноректальних вад розвитку у дітей [Електронний ресурс] / О. О. Курташ, В. П. Притула, М. І. Сільченко, О. Я. Матіяш, К. А. Джума // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2012. - № 3. - С. 78-81. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Unmmj_2012_3_22 | ||
| 2. |
Курташ О. О. Колостомія на етапах хірургічної корекції аноректальних вад розвитку у дітей [Електронний ресурс] / О. О. Курташ, В. П. Притула, М. І. Сільченко, С. Ф. Хуссейні, О. Я. Матіяш, К. А. Джума, В. О. Сидоров // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2012. - № 4. - С. 40-47. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Unmmj_2012_4_13 Проаналізовано результати діагностики та лікування 205-ти дітей з аноректальними вадами розвитку. Розроблено та впроваджено в практику програму діагностичних заходів, які в повній мірі характеризують анатомічний вид цієї патології в пацієнтів різної статі до та після накладання колостоми. Доведено, що захисна колостомія є необхідним етапом під час хірургічної корекції всіх (за виключенням анальної мембрани) форм аноректальних вад розвитку у дітей. За анального стенозу, ректо-промежинної та вестибулярної нориць доцільним є накладання кінцевої одноствольної колостоми. За умов всіх інших форм аноректальних вад розвитку оптимальним є формування роздільної двоствольної колостоми. Розроблено показання до виду та рівня накладання колостоми за умов патології у дітей. Встановлено, що анатомічні особливості будови сигмовидної кишки сприяють простоті її мобілізації у процесі формування колостоми на лівих відділах ободової кишки, що є зручним та ефективним у дітей грудного віку. Розроблено та впроваджено в практику нові способи формування колостом у дітей грудного віку, в т.ч. із застосуванням лапароскопії. Розроблено та вдосконалено комплекс превентивних хірургічних підходів під час накладання колостом на етапах корекції аноректальних вад розвитку у дітей з урахуванням анатомічних варіантів цієї аномалії, дозволив знизити з 21,78 % до 4,81 % кількість ранніх, і з 31,68 % до 5,77 % - кількість пізніх ускладнень, уникнути тактичних помилок та летальності після такої операції. | ||
| 3. | 
Притула В. П. Лапароскопічна хірургія в дітей із хворобою Гіршпрунга [Електронний ресурс] / В. П. Притула, М. І. Сільченко, С. Ф. Хуссейні, О. С. Годік, О. О. Курташ, А. С. Кузик // Хірургія дитячого віку. - 2015. - № 1-2. - С. 62-66. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2015_1-2_14 Мета роботи - упровадити та вивчити ефективність використання лапароскопічної хірургії в дітей із хворобою Гіршпрунга (ХГ). За період із жовтня 2011 р. по січень 2015 р. проліковано 105 дітей із ХГ, використовуючи мініінвазивну техніку. Серед них 58 пацієнтів прооперовано за методикою трансанального ендоректального зведення (ТЕРТ - Transanal Endorectal Pull-Through) і 47 дітей - за допомогою методу лапароскопічно-асистованого ТЕРТ. Віком до 1 року прооперовано 10 (9,52 %) пацієнтів, від 1 до 3 років - 53 (50,48 %), від 4 до 5 років - 29 (27,62 %), старше 6 років - 13 (12,38 %) дітей. Ректальну форму агангліозу діагностовано у 76 (72,38 %) випадках, ректосигмоподібну - у 27 (25,71 %) і субтотальну - у 2 (1,91 %) пацієнтів. Для визначення діагнозу використовували результати загальноклінічних (ретельний анамнез, огляд, аналізи крові та сечі, електрокардіографія, ультразвукове дослідження внутрішніх органів) і спеціальних (іригографія, іригоскопія, пасаж контрасту шлунково-кишковим фактом, ректороманоскопія, колоноскопія, аноманометрія, гістологічні дослідження, визначення активності ацетилхолінестерази) методів дослідження. Тривалість лапароскопічно-асистованого ТЕРТ у дітей із ХГ становила 150 - 175 хв, час госпіталізації - 7 - 14 днів, довжина видаленої ділянки кишки - 20 - 60 см. Час спостереження в післяопераційний період - від 1 міс до 3 років. В 1 дитини виявили неспроможність колоанального анастомозу через активність пацієнта в ранній післяопераційний період, яку скорегували за допомогою відкритого етапного лікування. Усім дітям у віддалений період проведено реабілітаційне відновне лікування з добрими функціональними результатами. Висновки: лапароскопічно-асистоване ТЕРТ - одне із перспективних хірургічних втручань, яке можна використовувати у практиці дитячих хірургів за наявності необхідної кваліфікаційної підготовки та повноцінного технічного забезпечення. Сучасні методи використання ідентифікації агангліонарної ділянки та вториннозміненого сегмента кишки, що не функціонує, вище перехідної зони у пацієнтів із ХГ надає більше можливостей для визначення об'єму резекції ОК, що значною мірою впливає на добрі функціональні результати після зведення. Лапароскопічна асистенція створює кращі умови проведення трансанальної дисекції товстої кишки і робить цю операцію простішою та швидшою. | ||
| 4. | 
Притула В. П. Особливості діагностики норицевих форм аноректальних вад розвитку у дітей [Електронний ресурс] / В. П. Притула, М. І. Сільченко, О. О. Курташ, О. Я. Матіяш // Архів клінічної медицини. - 2012. - № 2. - С. 77-79. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/akm_2012_2_24 Досліджено 185 дітей з аноректальними вадами розвитку (АРВР), які були обстежені та проліковані у відділеннях хірургії. Встановлено, що АРВР в 84,87 % проявляються норицевими формами. Для діагностування зовнішніх нориць (анальний стеноз, ректопромежинна та ректовестибулярна нориці) достатнім є об'єктивний огляд промежини із проведенням зондування норицевого ходу. При уточненні інших сполучень атрезованої прямої кишки із органами сечостатевої системи необхідним є виконання додаткових методів дослідження (колосто-, фістуло-, цистографія, екскреторна урографія, ультрасонографія, а за необхідності - КТ і МРТ). Наголошено, що своєчасне виявлення наявності нориць у дітей з АРВР має важливе значення для діагностики, що дозволяє краще прогнозувати характер корекції цих аномалій та їх функціональний прогноз. | ||
| 5. |
Притула В. П. Трансанальне ендоректальне зведення та резекція товстої кишки як сучасний підхід хірургічного лікування дітей з хворобою Гіршпрунга [Електронний ресурс] / В. П. Притула, М. І. Сільченко, С. Ф. Хусейни, А. С. Кузик, А. С. Курташ, А. П. Іськов // Архів клінічної медицини. - 2014. - № 2. - С. 93-94. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/akm_2014_2_41 Значно поширений новий метод хірургічного лікування хвороби Гіршпрунга (ХГ) - трансанальне ендоректальне зведення товстої кишки - ТЕРТ (Transanal Endorectal Pull-Through). За період з жовтня 2011 року до квітня 2014 прооперовано 65 дітей за методикою ТЕРТ, 30 з них - з лапароскопічною асистенцією. Основні позитивні якості методу ТЕРТ: малатравматичність операції; знижена ймовірність травматизації органів черевної порожнини, мінімізована крововтрата, знижений ризик розвитку спайкового процесу в черевній порожнині; скоротилася тривалість оперативного лікування та перебування пацієнта під наркозом; став більш сприятливий перебіг післяопераційного періоду із спрощеним доглядом за пацієнтом; скоротилося перебування дітей у стаціонарі. Тривалість операції становила 45 - 90 хвилин, час госпіталізації - 7 - 14 днів, довжина видаленої ділянки кишки - 30 - 60 см. Час спостереження в післяопераційному періоді - від 1 місяця до 2,5 років. Основним недоліком цього методу вважаємо серйозну травмагичність ануса при демукозація прямої кишки і подальшої мобілізації зведеної кишки, що може стати основною причиною недостатності функції анальних сфінктерів. | ||
| 6. |
Сільченко М. І. Віддалені результати радикальної хірургічної корекції надлеваторних форм аноректальних вад розвитку у дітей із заднього сагітального доступу [Електронний ресурс] / М. І. Сільченко, В. П. Притула, В. В. Грегуль, С. М. Сітковська, С. Ф. Хусейни, О. О. Курташ, Н. В. Літвінова // Архів клінічної медицини. - 2014. - № 2. - С. 112-113. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/akm_2014_2_50 Проведено аналіз віддалених результатів радикальної хірургічної корекції надлеваторних форм аноректальних вад розвитку у 86 дітей із заднього сагітального доступу. Доведено, що своєчасна діагностика та рання корекція аноректальних аномалі й у дітей із застосуванням заднього сагітального доступу дозволила досягти добрих результатів хірургічної корекції аноректальних аномалій. Вказано на важливість реабілітації таких пацієнтів з метою покращання функціональних результатів. | ||
| 7. | 
Притула В. П. Захисні кишкові стоми та аноректальні вади розвитку у дітей [Електронний ресурс] / В. П. Притула, М. І. Сільченко, О. О. Курташ // Галицький лікарський вісник. - 2012. - Т. 19, число 4. - С. 61-63. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/glv_2012_19_4_23 Досліджено 185 дітей з аноректальними вадами розвитку (АРВР), які були обстежені та проліковані у відділеннях хірургії. Вивчено детальний анамнез перебігу вагітності, початку захворювання, первинних ознак цієї аномалії, часу встановлення діагнозу, даних об'єктивного огляду та значення додаткових методів обстеження в діагностичному алгоритмі. Встановлено, що захисна колостомія є необхідним етапом при хірургічній корекції АРВР у новонароджених. При анальному стенозі, ректопромежинній та вестибулярній норицях доцільним є накладання кінцевої однодульної колостоми. За всіх інших форм АРВР треба формувати роздільну дводульну колостому. | ||
| 8. | 
Красюк Ю. М. Комплексне використання кейс-методу при навчанні інформатики студентів економічних спеціальностей [Електронний ресурс] / Ю. М. Красюк, М. В. Сільченко // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 2 : Комп'ютерно-орієнтовані системи навчання. - 2012. - № 13. - С. 166-171. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nchnpu_2_2012_13_26 | ||
| 9. | 
Красюк Ю. М. Система моніторингу результатів навчальної діяльності студентів [Електронний ресурс] / Ю. М. Красюк, М. В. Сільченко // Збірник наукових праць [Херсонського державного університету]. Педагогічні науки. - 2014. - Вип. 66. - С. 329-336. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znppn_2014_66_60 Розглянуто особливості організації та проведення моніторингу результатів навчальної діяльності студентів економічних спеціальностей при навчанні інформатики. Визначено пріоритетні завдання, вирішення яких повинна забезпечувати система моніторингу результатів навчальної діяльності студентів.Рассмотрены особенности организации и проведения мониторинга результатов учебной деятельности студентов экономических специальностей при обучении информатики. Определены приоритетные завдачи, решение которых должна обеспечивать система мониторинга результатов учебной деяльности студентов.Describes the peculiarities of the organization and monitoring results of learning activities of students of economic specialties in teaching computer science. Priority tasks that should provide the results of the monitoring system of students training activity is identified. | ||
| 10. |
Притула В. П. Діагностика та вибір методу хірургічного лікування дітей із подвоєнням травного тракту [Електронний ресурс] / В. П. Притула, Д. Ю. Кривченя, О. Г. Дубровін, В. Д. Письменний, М. І. Сільченко, О. О. Гришин, С. Ф. Хуссейні, О. В. Метленко, О. С. Годік, Р. В., Янович Л. Є., Міньковська О. М., Петрик С. М., Мамедов Р. В. Жежера // Хірургія дитячого віку. - 2017. - № 4. - С. 53-60. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2017_4_12 Мета дослідження - розробити підходи до раціональної діагностики та вибору ефективних методів хірургічного лікування дітей із подвоєнням травного тракту (ПТТ). За період 1981 - 2016 рр. проліковано 59 дітей із ПТТ віком від 6 місяців до 18 років. Кістозний тип подвоєння виявлено у 44 (74,58 %), дивертикулярний - у 9 (15,25 %), тубулярний - у 6 (10,17 %) пацієнтів. Усім дітям проведено хірургічне лікування залежно від локалізації дублікатури. За подвоєння торакальної частини стравоходу виконали торакотомію (n = 3) або торакоскопію (n = 2) з видаленням подвоєної частини стравоходу. У дітей із подвоєнням абдомінальної частини стравоходу виконали лапаротомію (n = 5) та лапароскопію (n = 2), видалення подвоєної частини стравоходу з фундоплікацією за Ніссеном (n = 5) або Талем (n = 2). Дітям з подвоєнням шлунка зроблено лапаротомію (n = 8) чи лапароскопію (n = 4) та субсерозно видалено подвоєння із зашиванням дефекту. За кістозного подвоєння шлунка і дванадцятипалої кишки виконано резекцію шлунка за Більрот-1 (n = 1) та субсерозне видалення кістозного подвоєння із зашиванням дефекту (n = 2). За подвоєння дванадцятипалої кишки (n = 7) висічено кісти із зашиванням дефекту стінки. У разі довгих форм подвоєння тонкої кишки (n = 8) доцільними вважали економну резекцію кишки разом із ділянкою подвоєння і накладання анастомозу "кінець-у-кінець". У разі коротких форм подвоєння (n = 3) вдавалися до клиноподібної резекції кишки. В однієї дитини ефективною була енуклеація подвоєного відділу тонкої кишки. У разі подвоєння термінального відділу клубової кишки (n = 1) та за подвоєння сліпої кишки (n = 2) проводили резекцію подвоєння з інвагінаційним тонко-товстокишковим анастомозом. В усіх пацієнтів з подвоєнням товстої та прямої кишок (n = 9) проводили етапне хірургічне лікування з видаленням ураженого відділу кишечника. Віддалений період в усіх пацієнтів мав сприятливий перебіг. Діти - практично здорові, із доброю якістю життя. Висновки: подвоєння травного тракту - рідкісна хірургічна вада розвитку, остаточний діагноз якої встановлюється під час операції. Подвоєння зустрічаються в різних відділах травного тракту, найчастіше в товстій кишці (22,03 %), в шлунку і тонкій кишці (по 20,34 %), рідше - у стравоході та дванадцятипалій кишці. Кістозний тип подвоєння притаманний 74,28 %, дивертикулярний - 15,25 % і тубулярний - 10,17 % дітей з цією аномалією. Клінічні симптоми подвоєнь у дітей залежать від рівня та довжини ураження травного тракту. Найбільш доцільними допоміжними методами для виявлення подвоєнь різних відділів травного тракту у дітей є УЗД з допплерографією, КТ та МРТ. Характер хірургічного втручання у разі ПТТ у дітей залежить від локалізації, розмірів та анатомічної будови подвоєння. | ||
| 11. |
Притула В. П. Віддалені результати мініінвазивних методів лікування хвороби Гіршпрунга у дітей [Електронний ресурс] / В. П. Притула, М. І. Сільченко, О. О. Курташ, С. Ф. Хуссейні // Хірургія дитячого віку. - 2019. - № 1. - С. 37-40. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2019_1_8 Мініінвазивні методи лікування хвороби Гіршпрунга (ХГ), а саме методика трансанального ендоректального зведення (Transanal Endorectal Pull-Through - TEPT) товстої кишки з або без лапароскопічної асистенції, отримали широке використання в дитячій хірургії. Багато клінік у своїх дослідженнях відмітили позитивні риси мініінвазивного підходу лікування ХГ порівняно з класичними методами, але віддалені результати після таких операцій у дітей досі дискутуються. Мета роботи - вивчити віддалені результати мініінвазивних методів лікування ХГ у дітей. Проаналізовано досвід використання мініінвазивного методу хірургічної корекції ХГ у 187 дітей віком від 1 місяця до 8 років. Серед них 122 пацієнти прооперовано за методикою TEPT - 65 дітей і методом лапароскопічно-асистованого ТЕРТ. Усі діти були прооперовані одноетапно, без конверсії, не було інтраопераційних ускладнень. У ранньому післяопераційному періоді у 2 (3,74 %) із 187 дітей відмічали неспроможність колоанального анастомозу. У 4 дітей віком від 1 до 12 місяців після ТЕРТ протягом перших 2 і 4 місяців після операції відмічали помірний стеноз колоанального анастомозу, який було скореговано бужуванням без ускладнень. Після ТЕРТ із 122 у 6 (4,92 %) пацієнтів відмічено запори, у 11 (9,01 %) - часткове нетримання калу та у 15 (12,29 %) - ентероколіт (ЕК). Із 65 дітей після лапароскопічно-асистованого ТЕРТ у 3 (4,62 %) пацієнтів відмічено запори, у 9 (13,85 %) і часткове нетримання калу та у 6 (9,23 %) - ЕК. Усім дітям з післяопераційними проблемами кишечника успішно проводилося консервативне лікування. Потреби у повторних хірургічних втручаннях у цих пацієнтів не було. Висновки: характер ускладнень у віддаленому періоді після корекції ХГ залежить від віку пацієнта на час проведення операції, ретельного дотримання технічних особливостей методики, урахування анатомічних особливостей захворювання, наявності та виду супутньої патології. У 28,88 % дітей з ХГ, які прооперовані мініінвазивними методами, у віддаленому періоді продовжуються персистуючі проблеми кишечника. Чим раніше проведена корекція ХГ, тим кращі функціональні результати у віддаленому періоді. Оптимальним для мініінвазивної корекції ХГ є вік дитини до року. Вчасно виявлене та адекватно скореговане ускладнення у віддаленому післяопераційному періоді сприяє швидшій нормалізації функціональних результатів і покращує якість життя пацієнта. | ||
| 12. |
Притула В. П. Лапароскопічне лікування кіст селезінки у дітей [Електронний ресурс] / В. П. Притула, Д. Ю. Кривченя, А. С. Кузик, С. Ф. Хуссейні, М. І. Сільченко // Хірургія дитячого віку. - 2019. - № 2. - С. 36-40. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2019_2_10 З появою мініінвазивної хірургії проведення хірургічного лікування кіст селезінки (КС) за допомогою лапароскопії набуло актуальності. Мета роботи - провести аналіз ефективності лапароскопічного лікування КС у дітей. Проведено хірургічне лікування 164 пацієнтів з КС віком від 6 місяців до 18 років. Для встановлення діагнозу використовували клініко-лабораторні дані, ультразвукове дослідження, комп'ютерну або магнітно-резонансну томографію. Завдяки новим методам діагностики вдалося виявити КС на ранніх етапах. У хірургічному лікуванні дітей з КС дотримувались органозберігаючого принципу. У 112 дітей виконані різні варіанти відкритих органозберігаючих операцій на селезінці. У 52 пацієнтів КС ліквідовані лапароскопічно. Залежно від локалізації, розмірів, співвідношення до архітектоніки магістральних судин і варіанту ураження паренхіми при КС проведено лапароскопічно цистектомію (n = 20), фенестрацію стінки кісти із капітонажем (n = 14) та парціальну резекцію селезінки (n = 18). У п'яти пацієнтів у віддаленому періоді відмічено рецидив кісти. Це були діти після фенестрації кісти без капітонажу (n = 2) та після фенестрації кісти із заповненням порожнини кісти пасмом чепця (n = 3). Корегували рецидив КС відкритою операцією. У семи дітей у післяопераційному періоді зберігалася мінімальна залишкова порожнина кісти, яка самостійно зарубцювалася в динаміці протягом 1 - 2 років. Висновки: парціальна резекція селезінки з урахуванням її сегментарного кровопостачання є раціональним методом лікування КС, що радикально ліквідовує патологію та зберігає всі важливі радикально ліквідовує патологію та зберігає всі важливі функції ураженого органу. Лапароскопічна корекція КС у дітей має обмежені показання при органозберігаючому підході лікування даної патології. Селективний індивідуальний вибір методу хірургічного лікування КС залежить від локалізації, розмірів, співвідношення до архітектоніки магістральних судин і варіанту ураження паренхіми селезінки на основі променевих методів діагностики та набутого досвіду профільних клінік.З появою мініінвазивної хірургії проведення хірургічного лікування кіст селезінки (КС) за допомогою лапароскопії набуло актуальності. Мета роботи - провести аналіз ефективності лапароскопічного лікування КС у дітей. Проведено хірургічне лікування 164 пацієнтів з КС віком від 6 місяців до 18 років. Для встановлення діагнозу використовували клініко-лабораторні дані, ультразвукове дослідження, комп'ютерну або магнітно-резонансну томографію. Завдяки новим методам діагностики вдалося виявити КС на ранніх етапах. У хірургічному лікуванні дітей з КС дотримувались органозберігаючого принципу. У 112 дітей виконані різні варіанти відкритих органозберігаючих операцій на селезінці. У 52 пацієнтів КС ліквідовані лапароскопічно. Залежно від локалізації, розмірів, співвідношення до архітектоніки магістральних судин і варіанту ураження паренхіми при КС проведено лапароскопічно цистектомію (n = 20), фенестрацію стінки кісти із капітонажем (n = 14) та парціальну резекцію селезінки (n = 18). У п'яти пацієнтів у віддаленому періоді відмічено рецидив кісти. Це були діти після фенестрації кісти без капітонажу (n = 2) та після фенестрації кісти із заповненням порожнини кісти пасмом чепця (n = 3). Корегували рецидив КС відкритою операцією. У семи дітей у післяопераційному періоді зберігалася мінімальна залишкова порожнина кісти, яка самостійно зарубцювалася в динаміці протягом 1 - 2 років. Висновки: парціальна резекція селезінки з урахуванням її сегментарного кровопостачання є раціональним методом лікування КС, що радикально ліквідовує патологію та зберігає всі важливі радикально ліквідовує патологію та зберігає всі важливі функції ураженого органу. Лапароскопічна корекція КС у дітей має обмежені показання при органозберігаючому підході лікування даної патології. Селективний індивідуальний вибір методу хірургічного лікування КС залежить від локалізації, розмірів, співвідношення до архітектоніки магістральних судин і варіанту ураження паренхіми селезінки на основі променевих методів діагностики та набутого досвіду профільних клінік. | ||
| 13. | 
Сільченко М. В. IТ-компонента моніторингу якості освітнього процесу економічного університету [Електронний ресурс] / М. В. Сільченко, В. В. Горбов, Ю. С. Горбова // Моделювання та інформаційні системи в економіці. - 2019. - № 97. - С. 201-219. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mise_2019_97_22 | ||
| 14. |
Притула В. П. Тактичні підходи до лікування кіст селезінки у дітей [Електронний ресурс] / В. П. Притула, Д. Ю. Кривченя, А. С. Кузик, С. Ф. Хуссейні, М. І. Сільченко // Хірургія дитячого віку. - 2020. - № 1. - С. 27-34. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2020_1_8 Тактичні підходи до лікування кіст селезінки (КС) у дітей досі залишаються суперечливими. Не розроблено чітких рекомендацій щодо лікування КС у дітей, тому що опубліковані дослідження грунтуються на невеликій кількості спостережень. Мета роботи - розробити раціональні тактичні підходи до лікування КС у дітей. Проведено ретроспективний аналіз діагностики та лікування 265 дітей у віці від 1 місяця до 18 років з КС. Прооперовано 175 (66,04 %) дітей. Решта 90 (33,96 %) пацієнтів знаходилися під динамічним спостереженням. Виконано 119 (68,00 %) відкритих і 56 (32,00 %) лапароскопічних втручань у дітей з різною посегментною локалізацією кіст. Лапаротомну парціальну цистектомію виконано у 12 пацієнтів, парціальну цистектомію із капітонажем - у 36, парціальну резекцію селезінки - у 70 і спленектомію (при тотальному кістозному ураженні селезінки) - в однієї дитини. Рецидив кісти після відкритої корекції КС відмічено у 2 (1,68 %) із 119 пацієнтів, який корегували повторною парціальною цистектомією із капітонажем при відкритій операції. Лапароскопічну парціальну цистектомію виконано у 30 пацієнтів, парціальну цистектомію із капітонажем - у 21 і парціальну резекцію селезінки - у 5 дітей. У 3 (5,36 %) із 56 пацієнтів після лапароскопії відмічено рецидив кісти. Корегували рецидив КС в одному випадку лапароскопічно і у двох дітей - відкритою операцією. У 9 (7,56 %) дітей після лапаротомної та у 7 (12,50 %) після лапароскопічної корекції КС у віддаленому періоді зберігалася мінімальна залишкова порожнина кісти, яка самостійно зарубцювалася в динаміці протягом 1 - 2 років. Не оперували пацієнтів за наявності кістозного утворення у селезінці діаметром менше 20 мм (n = 61). Прогресування росту кіст у цих дітей не спостерігалося. Також не оперували тих дітей, у яких розміри кіст у селезінці були від 20 до 62 мм, мали безсимптомний перебіг, і батьки не давали згоду на хірургічне лікування (n = 29), але ця група малоінформативна щодо аналізу моніторингу. За результатами дослідження запропоновано алгоритм лікування КС у дітей. Висновки: лікування дітей з КС залишається суперечливим. Індивідуальний вибір методу хірургічного лікування КС залежить від локалізації, розмірів, співвідношення до архітектоніки магістральних судин і варіанта ураження паренхіми селезінки на основі променевих методів діагностики та набутого досвіду. Парціальна резекція селезінки з урахуванням її сегментарного кровопостачання лапароскопічним чи відкритим способом є раціональним методом лікування КС, що радикально ліквідовує патологію та зберігає всі важливі функції ураженого органу. Лапароскопічне лікування КС у дітей має обмежені показання. При КС діаметром до 20 мм раціональним є динамічне спостереження. Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом усіх зазначених установ. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду дітей, батьків дітей (або їх опікунів). | ||
| 15. |
Притула В. П. Реконструкція кишкового тракту після тотальної колектомії у дітей з агангліозом [Електронний ресурс] / В. П. Притула, М. І. Сільченко, О. О. Курташ, С. Ф. Хуссейні // Хірургія дитячого віку. - 2020. - № 1. - С. 51-57. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2020_1_11 Хірургічне лікування агангліозу у дітей, яким необхідна тотальна колектомія, потребує використання складних реконструктивно-пластичних операцій. При відсутності товстої кишки у таких пацієнтів відбуваються грубі порушення обмінних процесів, без адекватної корекції яких створюються несприятливі умови, які ускладнюють післяопераційний перебіг, погіршують процес реабілітації та якість життя. Для відновлення адекватної функції кишкового тракту після тотальної колектомії у дітей з агангліозом запропоновано багато варіантів реконструктивних операцій. Вибір певного виду реконструкції кишкового тракту у таких пацієнтів потребує пошуку та вдосконалення з урахуванням індивідуальних особливостей перебігу захворювання, переваг та недоліків щодо надійності кожного з цих втручань. Мета роботи - розробити оптимальні реконструктивні функціональні резервуари для лікування дітей з агангліозом після тотальної колектомії. За період з 1980 до 2020 рр. накопичено досвід лікування 53 дітей після тотальної колектомії з агангліозом у віці від народження до трьох років з використанням оптимальної реконструктивної хірургії з формуванням функціонального кишкового резервуару. Висновки: відновлення цілісності кишкового тракту з утворенням функціонально вигідного резервуара у вигляді ілеотрансплантата з боковим анастомозом - найкращий варіант для реконструктивної хірургії після тотальної колектомії у дітей з агангліозом. Модернізований хірургічний підхід з формуванням різних варіантів функціонально вигідного резервуара для ліквідації наслідків відсутності товстої кишки у дітей сприяє полегшенню перебігу післяопераційного періоду, пришвидшенню реабілітації, покращенню соціальної адаптації та якості життя пацієнтів. Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду батьків дітей. | ||
| 16. |
Притула В. П. Парціальна цистектомія при хірургічному лікуванні кіст селезінки у дітей [Електронний ресурс] / В. П. Притула, Д. Ю. Кривченя, А. С. Кузик, С. Ф. Хуссейні, М. І. Сільченко // Хірургія дитячого віку. - 2020. - № 2. - С. 36-42. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2020_2_7 Різного виду методи органозберігаючої хірургії селезінки при її кістозному ураженні як при лапаротомному, так і при лапароскопічному доступі, широко пропонуються та дискутується в літературі. Обговорено покази, протипокази, переваги та недоліки щодо травматичності та надійності кожного з методів хірургічного втручання при кістах селезінки (КС) у дітей. Мета роботи - розробити показання та оцінити ефективність парціальної цистектомії при хірургічному лікуванні КС у дітей. За період від 1998 до 2019 рр. прооперовано 175 (66,04 %) із 265 досліджуваних дітей з КС. Решта - 90 (33,96 %) пацієнтів знаходились під динамічним спостереженням. Проведений детальний аналіз щодо визначення показань та оцінки ефективності парціальної цистектомії з капітонажем і без капітонажу при хірургічному лікуванні КС у дітей лапароскопічним і відкритим (лапаротомним) способом. Проведено 119 (68,00 %) лапаротомних і 56 (32,00 %) лапароскопічних втручань у дітей з різною посегментною локалізацією кіст. Лапаротомну парціальну цистектомію виконано у 12 пацієнтів з КС, парціальну цистектомію із капітонажем - у 35. Лапароскопічну парціальну цистектомію виконано у 30 пацієнтів з КС, парціальну цистектомію із капітонажем - у 21. Рецидиви після відкритої корекції КС в ділянці воріт методом парціальної цистектомії із капітонажем відмічено у 2 (1,68 %) дітей, який корегували повторною лапаротомною парціальною цистектомією із капітонажем. У 3 (5,36 %) пацієнтів після лапароскопічної парціальної резекції кіст без капітонажу (n = 2) та після парціальної резекції кісти із заповненням порожнини кісти пасмом чепця (n = 1) відмічені рецидиви кіст, які повторно корегували лапароскопічно (n = 1) та лапаротомно (n = 2). У 9 (7,56 %) після лапаротомії та у 7 (12,50 %) після лапароскопії зберігалися мінімальні залишкові порожнини кіст, які самостійно зникали в динаміці протягом 1 - 2 років. Висновки: у залежності від локалізації, розмірів, характеру ураження паренхіми у дітей з КС доцільне використання парціальної цистектомії. З метою закриття або максимального зменшення об'єму залишкової порожнини кісти парціальну цистектомію слід доповнити капітонажем. Парціальна цистектомія з капітонажем або без капітонаж у з урахуванням її сегментарного кровопос тачання лапароскопічним чи відкритим способом є раціональним методом лікування КС, що радикально корегує патологію та зберігає всі важливі функції ураженого органу. Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду батьків, дітей. | ||
| 17. |
Притула В. П. Захисна тонкокишкова стома при хірургічній корекції тотальної форми агангліозу кишечника у дітей [Електронний ресурс] / В. П. Притула, Д. Ю. Кривченя, М. І. Сільченко, О. О. Курташ, С. Ф. Хуссейні // Хірургія дитячого віку. - 2020. - № 2. - С. 59-67. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2020_2_11 Агангліоз товстої кишки - це вроджена вада розвитку нижнього відділу травного тракту, за якої відсутні інтрамуральні нервові сплетення, що призводить до стійкого порушення функції кишечника. Тотальна форма агангліозу кишечника є рідкісною аномалією, яка зустрічається до 1 на кожні 50 000 народжених дітей. Питання про необхідність захисних тонкокишкових стом, вибору рівня накладання, виду та способу їх формування при хірургічній корекції цієї вади розвитку залишається дискутабельним. Мета роботи - розробити оптимальні підходи щодо необхідності формування захисної тонкокишкової стоми при хірургічній корекції тотальної форми агангліозу кишечника у дітей. З 1980 до 2020 рр. проаналізовано досвід хірургічного лікування 41 дитини з тотальною формою агангліозу кишечника. Ізольоване ураження агангліозом лише товстої кишки було у 36 (87,80 %) із 41 пацієнта, а ураження всієї товстої та фрагменту тонкої кишок діагностовано ще у 5 (12,20 %) дітей. В усіх пацієнтів першим етапом виконували операцію - формування захисної тонкокишкової стоми. Висновки: формування захисної тонкокишкової стоми як першого етапу хірургічної корекції тотального агангліозу кишечника у дітей відбувається в ургентному порядку. Петлева тонкокишкова стома на висоті до 12 см від рівня агангліозу при тотальному ураженні товстої кишки є найбільш раціональним видом першого етапу хірургічної корекції цієї патології без ознак перфорації у дітей. Закриття захисних тонкокишкових стом при хірургічній корекції тотальної форми агангліозу кишечника у дітей слід виконувати через 2 - 4 місяці після радикальної операції за умови готовності сформованого "неоректуму" та ілеоанального анастомозу для включення в пасаж. Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду батьків, дітей. | ||
| 18. | 
Притула В. П. Хірургічне лікування тотального агангліозу товстої кишки у дітей [Електронний ресурс] / В. П. Притула, М. І. Сільченко, О. О. Курташ, С. Ф. Хуссейні, Є. О. Руденко // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2020. - Т. 10, № 2. - С. 45-51. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nkhpm_2020_10_2_8 | ||
| 19. |
Притула В. П. Первинний коло-анальний степлерний анастомоз при хірургічному лікуванні хвороби Гіршпрунга в дітей [Електронний ресурс] / В. П. Притула, Д. Ю. Кривченя, М. І. Сільченко, О. О. Курташ, С. Ф. Хуссейні, Є. О. Руденко // Хірургія дитячого віку. - 2021. - № 2. - С. 50-57. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2021_2_9 Хвороба Гіршпрунга (ХГ) належить до групи тяжких вроджених вад розвитку товстої кишки, що лікується лише хірургічно. Різні способи радикальної корекції ХГ еволюційно вдосконалювалися. Найбільш успішною, фізіологічною і технічно прийнятною вважається методика Soave-Boley. Мета роботи - оцінити ефективність використання степлерного первинного коло-анального анастомозу як елемента операції Soave-Boley при хірургічному лікуванні ХГ у дітей. Проаналізовано хірургічне лікування 125 дітей з різними формами ХГ віком від 6 місяців до 18 років, проведене за методикою Soave-Boley з формуванням первинного коло-анального анастомозу механічним (степлерним) способом. У 20 (16,00 %) із 125 пацієнтів з ускладненим перебігом ХГ проведено двоетапне хірургічне лікування - виведення захисної кишкової стоми (1-й етап) і радикальна операція (2-й етап). У решти 105 (84,00 %) пацієнтів радикальну корекцію ХГ виконано одноетапно - без попередньо сформованої захисної кишкової стоми. В 1 (0,80 %) із 125 пацієнтів, прооперованих за методикою Soave-Boley з первинним коло-анальним степлерним анастомозом, у ранньому післяопераційному періоді діагностовано гематому міжфутлярного простору, ліквідовану консервативно. Також лише в 1 (0,80 %) із 125 дітей, яким сформовано первинний коло-анальний анастомоз степлерним способом, у віддаленому післяопераційному періоді виникло хірургічне ускладнення - залишковий агангліоз, скорегований сфінктероміектомією за Lynn. Висновки: операція Soave-Boley зі степлерним коло-анальним анастомозом є ефективним методом радикальної корекції ХГ відкритим способом у дітей різного віку при одноетапних або двоетапних втручаннях. Використання степлерного первинного коло-анального анастомозу як елемента операції Soave-Boley при хірургічному лікуванні ХГ у дітей із дотриманням необхідних технічних застережень має суттєві переваги над класичним його варіантом. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом усіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків, дітей. | ||
| 20. |
Притула В. П. Ранні та віддалені результати після операції Soave-Boley при хірургічному лікуванні агангліозу кишечника у дітей [Електронний ресурс] / В. П. Притула, Д. Ю. Кривченя, М. І. Сільченко, О. О. Курташ, С. Ф. Хуссейні, Є. О. Руденко // Хірургія дитячого віку. - 2020. - № 4. - С. 37-42. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2020_4_7 Агангліоз кишечника (АК) відноситься до групи важких вроджених вад розвитку товстої кишки, що лікується лише хірургічно. Методика Soave-Boley є однією із найбільш фізіологічних та найбільш прийнятних в технічному виконанні серед дитячих хірургів різних країн світу. Мета дослідження - оцінити ранні та віддалені результати хірургічного лікування АК у дітей за методикою Soave-Boley. Проведено аналіз хірургічного лікування 774 дітей з різними формами АК у віці від народження до 18 років за період 1980 - 2020 рр. із використанням методики Soave-Boley із формуванням первинного колоанального анастомозу ручним (лігатурним) та механічним (степлерним) способом. Висновки: операція Soave-Boley з колоанальним анастомозом ручним (лігатурним) та механічним (степлерним) способами порівняно з іншими методами є найефективнішим методом радикальної корекції АК відкритим способом у дітей різного віку при одно- або двоетапних втручаннях. За технічними можливостями та результатами раннього та віддаленого періоду методика Soave-Boley з колоанальним анастомозом ручним (лігатурним) способом є операцією вибору як при первинній, так і при повторній хірургічній корекції АК, оперованих раніше будь-якими іншими способами. Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду батьків, дітей. | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |